113 квартира...
Найбільшою твоєю бідою є те, що ти підсадив мене на себе як на нічні посиденьки онлайн, а моєю найбільшою бідою є те, що ніяк не можу з цим зав'язати... стільки хочеться тобі написати, але знаю що все це назавжди залишиться в архівах моєї пам'яті і ніколи не попаде тобі на очі...
Читати більше
Руки...
Дивлюсь на твої руки... бо просто не можу на них не дивитись, бо просто не можу відвести очі кудись вбік.. дивлюсь немов примагнічена, ти щось показуєш руками у такт своїм словам, ніби граєш ними музичний супровід, ніби пишеш ноти на невидимих листочках...
Читати більше
Вечір...
Коли прийде вечір я буду багато думати.. я завжди багато думаю ввечері... я завжди пишу саме ввечері... я завжди читаю найохочіше ввечері... завжди хочу їсти лише в вечері...
Читати більше
Ранок...
Ранок приходить так несподівано як приходять місячні... він накриває хвилею пронизливого телефонного пілікання, і в такі моменти ти готовий віддати рік життя за десять хвилин сну...
Читати більше
Все коли-небудь закінчується...
Отак просто сидіти разом і дивитись на зірки... краєм ока бачити твій профіль... не повертаючи голови... тримати невеличку відстань, щоб не підпускати ближче, бо ще ближче вже неможливо... дивитись на зірки, загадувати бажання... але не дивитись один на одного...
Читати більше
Липень...
Старенький коц розстелений посеред соломи і трав... пахне м'ятою і чебрецем... в стелі стодоли блискавка пробила величезну дірку, і тепер сюди заглядає аж вісім зірок...
Читати більше